ГідрогенНазву елементу дав видатний вчений Антуан Лоран Лавуазье

Назва походить від грецького ὕδωρ — вода та γενναω — народжую , що означає «той, що народжує воду» .

Українська назва «водень» також відображає входження елементу до складу води.

Російська назва «водород» — дослівний переклад латинської назви hydrogenium.

Гідрог н (Н) — хімічний елемент з е́�атомним номером 1, що належить до

1-ої групи періодичної системи елементів.

Гелій

Ге́�лій — хімічний е́ле́ме́нт з атомним номе́ром 2, який очолює групу іне́ртних

газів в пе́ріодичній таблиці.

Локк'єр дав гелію ім'я, що відображає історію його відкриття (від грец. Helios — сонце). Оскільки Локк'єр вважав, що виявлений елемент — метал, він

використовував в латинській назві елементу закінчення «ium» (відповідає українському закінченню «ій»), яке зазвичай уживається в назві металів. Таким чином, гелій задовго до свого відкриття на Землі отримав ім'я, яке закінченням

відрізняє його від назв решти інертних газів.

ЛітійСвою назву літій отримав через те, що був виявлений в «каменях»

грец. λίθος — камінь Сучасну назву було запропоновано Берцеліусом.

Літій було відкрито 1817 року шведським хіміком і мінералогом Й. Арфведсоном. Спочатку в мінералі петаліті а потім — у сподумені і в

лепідоліті Металевий літій вперше отримав Гемфрі Деві 1818 року шляхом електролізу

Л тій (Li) — хімічний елемент, м’який, і́ �сріблясто-білий, найлегший метал.

Належить до лужних металів. Хімічно активний.

Берилій

Внаслідок солодкого смаку розчинних у воді сполук берилію елемент спочатку називали «гліцин», «гліциній»( від грец. glykys — солодкий). Сучасна назва

походить від назви дорогоцінних каменів берилів (грец. beryllos), яке у свою чергу походить від назви міста Белур (Веллуру) в Південній Індії, неподалік Мадраса; з

давніх часів в Індії були відомі родовища смарагдів.

Бе́ри�лій— хімічний е́ле́ме́нт. Символ Be, ат. н. 4, ат. маса 9,01218. Має один

стабільний ізотоп Ве́. Густина 1844 кг/м³, t плавле́ння 1284 °C.

Бор

На початку XVII століття з бури було отримано речовину, яку пізніше стали називати борною кислотою. У 1808 році французькі хіміки Л. Ж. Гей-Люссак і Л. Тенар і англійський хімік Г. Деві, що запізнився на 9 днів, повідомили про відкриття

елементу. Вони отримали його прожаренням борної кислоти з металевим калієм, який незадовго перед цим був відкритий Деві. Після отримання речовини

французькі хіміки дали назву елементу бор, а Деві — борон (лат. Boron), останнє збереглося в англійській мові.

Бор — хімічний елемент. Символ В. Неметал. Темно-сірі кристали. У

природі існує у вигляді боратів. Має понад 10 алотропних модифікацій

Карб н (С) або вугл ць — хімічний о́� е́�елемент з атомним номером 6

Карбон

Карбон як хімічний елемент був визнаний тільки в 1789 А.Лавуазье. Латинську назву сarboneum карбон отримав

від сarbo Назва Карбон рекомандована IUPAC, вуглець —

традиційна назва.

НітрогенНазву Азот отримав від грец. ἀζωτος — позбавлений життя,

(іншими мовами: лат. Nitrogenium — той, що породжує селітру; нім. Stickstoff — удушлива речовина)

замість попередніх назв («флогістоване», «мефітичне» і «зіпсоване» повітря) запропонував у 1787 Антуан Лавуазьє, який на той час у складі групи інших

французьких вчених розробляв принципи хімічної номенклатури

Нітроге́�н— хімічний е́ле́ме́нт V групи пе́ріодичної систе́ми з атомним

порядковим номе́ром 7 та атомною масою 14,008. Два атоми нітроге́ну, об'єднюючись складають моле́кулу

хімічної ре́човини азоту..

Оксиген

Оксигеніум – той, що окиснюєВідкрили кисень в 1773 шведський хімік К. В. Шеєле і незалежно від нього

в 1774 — англійський вчений Джозеф Прістлі. Французький хімік Антуан Лавуазьє дав елементу назву і до 1777 року створив кисневу теорію

дихання, горіння і окиснення..

Оксиг н (О) — хімічний елемент е́�головної підгрупи 6 групи періодичної системи групи з атомним номером 8,

простими речовинами якого є гази кисень та озон

ФлуорНазва «фтор»

(від грец. φθόρος — руйнування), запропонована Андре Ампером в 1810 році,

використовується лише в грецькій та східно-слов'янських мовах, а також у мовах, які запозичили цю назву з російської

(наприклад, чуваська, таджицька чи монгольська).

Фтор або флуо�р— хімічний е́ле́ме́нт з атомним номе́ром 9, галоге́н. Також назву «фтор» (флуор) має відповідна проста ре́човина, що є отруйним та хімічно-активним жовто-зе́ле́ним

газом.

Неон

Назва походить від грец. νέος — новий і свідчить про радість дослідників, що виявили в повітрі, окрім аргону, інші інертні гази. Існує легенда, за якою назву новому елементу дав дванадцятирічний син Рамзая: побачивши незвичайне

яскраво-червоне випромінювання речовини в трубці для проведення спектрального аналізу, він радісно закричав: «Новий! Новий!»

Не н (Ne) — хімічний елемент із о́�атомним номером 10, а також його

проста речовина — прозорий інертний газ. Для неону характерне червоне світіння при електричному розряді, чим зумовлене його використання в

рекламі.

НатрійНатрій вперше був отриманий англійським хіміком Гемфрі Деві в 1807 році

електролізом твердого NaOH.Назва "натрій" походить від стародавнього слова, поширеного в Єгипті,

у стародавніх греків (vixpov) і римлян. Воно зустрічається у Плінія (Nitron),

в інших стародавніх авторів і відповідає давньоєврейській Нетер (neter).

На�трій (Natrium, Na) — хімічний е́ле́ме́нт з атомним номе́ром 11, та

відповідна проста ре́човина — лужний сріблясто-білий м'який ме́тал, хімічно

дуже́ активний, на повітрі швидко окиснюється.

МагнійУ 1808 англійський хімік Гемфрі Деві при електролізі злегка зволоженої білої магнезії з ртутним катодом отримав амальгаму нового металу , який виділив

відгонкою ртуті і назвав магнезієм. З тих пір у всіх європейських мовах цей елемент називається magnesium і лише в східних слов'ян — магнієм: так його назвав Г.І. Гесс у своєму підручнику хімії, виданому в 1831 і що витримав сім видань. По цій книзі

вчилися багато вітчизняних хіміків.

Ма�гній – хімічний е́ле́ме́нт. Символ Mg

Відкритий Г. Деві у 1808 р. Уперше металевий магній отриманий в 1829 р.

французьким хіміком А. Бюссі

Алюміній

Назва елементу походить від назви сполуки, в якій був відкритий

«алюм»

Алюмі�ній (Al) — хімічний е́ле́ме́нт III групи пе́ріодичної систе́ми, його

атомний номе́р 13, відносна атомна маса 26,9815.

СиліційУ 1825 шведський хімік Єнс Якоб Берцеліус дією металевого калію на фтористий

кремній SiF4 отримав чистий елементарний кремній. Новому елементу було дано назву «силіцій» (від лат. silex — кремінь).

Назва «кремній» введена в 1834 році російським хіміком Германом Івановичем Гессом..

Силі�цій (Si) – хімічний е́ле́ме́нт з атомним номе́ром 14, проста ре́човина якого, кре́мній, утворює те́мно-сірі зі смолистим блиском крихкі кристали з гране́це́нтрованою кубічною ґраткою

типу алмазу.

Фосфор

У 1669 р. німецький алхімік Генніг Бранд при нагріванні суміші білого піску і випаруваної сечі отримав речовину, що світилася в темряві, названу спочатку «холодним вогнем», а пізніше фосфором, від грец. φως-φορος — світлоносний.

Фо�сфор (P) — хімічний е́ле́ме́нт 15-ї групи (по застарілої класифікації —

головної підгрупи п'ятої групи) тре́тього пе́ріоду пе́ріодичної систе́ми;

не́ме́тал; має атомний номе́р 15

Ось так виникли назви деяих хімічних елементів